ЖИТТЯ ВІДДАНЕ СПОРТУ: Станіслав Багінський

photo_2021-10-08_12-58-15

Розпочинаємо рубрику, присвячену пам’яті футбольних легенд Житомирської області. Перший наш герой – Станіслав Цезарович Багінський.

Друг, товариш, колега, однодумець і надзвичайно близька людина. Таким був для мене Станіслав Цезарович Багінський.  У 2021 році перестало битися його серце. Як людина, яка його близько знала, я хочу розповісти про відомого довбиського спортсмена, тренера, арбітра, спортивного функціонера. Він був надзвичайно талановитою людиною. Умів сконцентруватись, налаштуватись на перемогу і в тяжкий момент проявити свої найкращі бійцівські якості, майстерність, витримку та волю до перемоги.

photo_2021-10-08_12-58-28

Усе своє життя він пов’язав зі спортом. Школа, футбольний клуб «Авангард», інститут фізичної культури, успішна спортивна кар’єра та тренерська робота за кордоном.

Важко сказати якому виду спорту він віддавав перевагу, адже показував однаково високий рівень підготовки у футболі, хокеї, волейболі, баскетболі, гімнастиці, тенісі, плаванні, більярді, бадмінтоні та лижах…Це далеко не весь перелік видів спорту, якими займався Станіслав.

Як тренер зі стажем скажу, що настільки універсального спортсмена немає не лише у Довбиші, а мабуть і в нашій області, адже Станіслав Багінський був призером першості Житомирщини з хокею у складі збірної району та Чемпіонату України з хокею серед студентських команд, чемпіоном області з футболу у складі довбиського «Авангарду».

У 1995 році з командою «Нафтовик» вигравав футбольний турнір пам’яті капітана московського «Динамо» Віктора Анічкіна і був визнаний кращим захисником змагань в яких брали участь ветерани команд майстрів ЦСКА, Динамо, СКА Хабаровськ та багатьох інших.

photo_2021-10-08_12-58-23

П’ятнадцять років Станіслав захищав кольори довбиського Авангарду (а згодом  фінансово підтримував рідну команду). Вперше він вийшов на футбольне поле в команді фарфоровиків у неповних сімнадцять років, де згодом став справжнім лідером, якого вболівальники називали «мотором» команди. Це йому наш довбиський поет Броніслав Жалінський в свій час присвятив такі рядки:

Не Репп, не Мюллер среди нас

Играет с пасом филигранным

Почти что незаметный Стас

Зато с ударом он таранным

Откуда ждать беды? Гадай

Из-за штрафной иль с центра поля?

Ему под ногу мяч подай

А он уже в ударе воин

Игра как фокус, высший класс

Когда мячом владеет Стас.

Вболівальники зі стажем пам’ятають якої сили і точності був удар у Стаса та його два фантастичні і переможні голи забиті метрів з 30-ти найсильнішій тоді команді області, бердичівському «Прогресу».

photo_2021-05-20_23-18-41

З часом доля закинула його в Томську область, де він очолив профспілково-спортивне товариство міста Стрежевой. Багато років своєї спортивної біографії він присвятив дитячому футболу, працював тренером місцевої спортивної школи і одночасно був граючим тренером команди «Нафтовик» з міні-футболу, яка досить вдало виступала у вищій лізі першості Росії. Дитяча команда, яку він тренував чотири рази була учасником розіграшу відкритого кубка США.

В 1996 році у цих змаганнях брало участь 820 команд з двадцяти восьми країн світу, одночасно граючи на сорока п’яти футбольних полях. Команда нашого земляка двічі вигравала груповий турнір. На відкриття кубку США 1991 року був запрошений «Король футболу» Пеле. Станіслав Цезарович звернувся до нього англійською мовою з проханням дати автограф. І легендарний футболіст на обкладинці спортивного журналу написав:

«Наставнику і другу молоді. З повагою Пеле».

Того року в місті Мінеаполіс, штату Мінесота Станіслав Багінський, як футбольний арбітр першої категорії обслуговував 17 матчів. А вже за п’ять років він був суддею на матчі молодіжних команд Аргентини та США. Йому, як футбольному функціонеру пощастило тричі побувати на Чемпіонатах світу з футболу. В 1990-му році в Італії, 1994-му у США і в 2018-му році в Росії.

Наш земляк товаришував з Олімпійськими чемпіонами, легендами радянського футболу Ігорем Нетто, Олександром Кесаревим, Вікторем Царьовим, Валерієм Короленковим. Часто зустрічався з футболістами московського Динамо та легендарними хокеїстами Олександрами Якушевим та Мальцевим. До речі останній був визнаний кращим гравцем планети. Також, Станіслав був близьким другом Андрія Якубика, кращого футболіста СРСР 1978 року.

img20210929_14372829

На початку 2000-х Станіславу Цезаровичу довелося попрацювати і в Республіці В’єтнам, де був водночас футболістом та тренером місцевої молодіжної команди, яка успішно виступала у першості і кубку свого регіону.

Для мене він універсальний спортсмен, довбиський Стенлі Метьюз (знаменитий футболіст, який після п’ятдесятилітнього віку грав за професійну команду і був відзначений найвищою нагородою Англії). Станіслав до останнього подиху у свої шістдесят два сам виходив на спортивний майданчик, тренував юних спортсменів та все своє життя віддано служив спорту.

Однак, попри чималі спортивні і життєві плани серце видатного земляка не витримало…

Спочивай з миром, друже. Я думаю, що завдяки твоїм добрим справам, визначним досягненням та успіхам, ти назавжди залишишся в пам’яті вдячних земляків.

img20210929_14340492img20210929_14384526

img20210929_14393719

Олександр Райковський зі слів Заслуженого тренера України Миколи Махна